РОЗВИТОК ЗДІБНИХ ТА ОБДАРОВАНИХ ВИХОВАНЦІВ
Як же зберегти всі ці потрібні риси? Тільки шляхом їх розвитку, коли даємо роботу
нашому розуму і почуттям. Талант – це трішки здібностей і дуже багато зусиль. Пригадайте, що вам відомо про видатних людей. Неважливо, у чому вони видатні: учений це чи композитор, письменник чи винахідник – усі вони багато й наполегливо працювали. Чому ж талановиті мають працювати більше від безталанних? Бо праці – це єдиний спосіб проявлення і розвитку здібностей. І ще – тому що праця приносить їм радість. Не вбити радість праці, а розвивати її – шлях до таланту.Тренуванням можна розвинути всі людські здібності: пам’ять, слух, математичне мислення, малювання, словотворчість. Чи видно талант ще в дитинстві? Звичайно, і це підтверджує сила-силенна прикладів. Рано проявилася музична обдарованість у Римського-Корсакова, із 7 років почав писати свої вірші Пушкін, змалечку малювали Рафаель, Сєров… Але нас більше цікавлять інші приклади: Ньютон, П. Кюрі, Лобачевський у школі мали репутацію нездібних учнів. Ейнштейна у студентські роки вважали нездібним до математики. Шаляпіна замолоду не взяли до хору, а Сурікова відмовили у прийомі до Академії мистецтва.
Кажуть, що талант завжди і всюди проб’є собі дорогу, незважаючи на перепони і суворі умови життя (Михайло Ломоносов, Джек Лондон). Але ми ніколи не дізнаємося, скільки талантів не розкрилося, бо багато з обдарованих людей не мали ані залізного здоров’я, ані пробивної сили.
Чи успадковується талант? Є багато прикладів, коли видатні здібності в одній або різних сферах повторювалися в багатьох поколіннях одного роду, сім’ї. Але тут річ не тільки у спадковості, а й у творчому середовищі, в якому росли діти. Проте є й інші приклади, коли у людей із високим інтелектом ростуть нецікаві, малорозвинені діти. Це навіть стало приводом для афоризму «Природа відпочиває на дітях геніїв». Погодитися з цим не можна. Усі здорові діти мають здібності. Але якщо вони «загодовані», якщо батьків поглинає власна творчість, проблеми, емоційні і творчі підйоми та падіння, то результат стає очевидним.
А що робити тим, хто бажає розвивати здібності своїх дітей? Спочатку необхідно розмежувати поняття «талант», «схильності», «здібності», «покликання». Під здібностями зазвичай розуміють досягнення вищих результатів при менших зусиллях порівняно з не настільки здібними людьми. Схильність – це інтерес до будь-чого, прагнення займатися якоюсь справою. Схильність не завжди пов’язана зі здібностями і може виникнути під впливом авторитетних дорослих. Для покликання характерне щасливе поєднання здібностей і схильностей. А якщо людина при цьому має велику, свідому працьовитість, то можна вже говорити про талант.
Існує багато підходів до навчання і виховання дитини з раннього віку. Головне в них – не перешкоджати розкриттю потенціалу психіки, уникати однобічності у навчанні, не позбавляти дитину дитячих ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. Чого треба вчити, а чого – ще зарано? Визначити це допоможе «зона найближчого розвитку». Навчати треба не того, що дитина вже може робити сама, а того, що потребує підказки, демонстрації. І звичайно, навчання має бути цікавим, проводитися в ігровій формі, тішити.
Чимало батьків стурбовані вихованням обдарованості й залучають дітей до музики, балету, фігурного катання, спорту. Усе це непогано, якщо не випускати з поля зору головного:турботи про фізичне, емоційне, моральне, психологічне здоров’я. Обдаровані люди повинні усвідомлювати, що великі здібності не дають права висувати підвищені вимоги до батьків, учителів, егоїстично ставитися до «звичайних» людей. Я що є розуміння, що талант – це не так права, як підвищені обов’язки, то він стане передумовою розвитку гармонійної, адекватної, соціально адаптованої особистості. Виховання інтелекту невід’ємно пов’язане з вихованням особистості.
Пам'ятка батькам обдарованих
дітей
ü Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її
пошуках, де вона могла б знайти розраду в разі своїх розчарувань і невдач.
ü Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте
співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
ü Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте
допитливість ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо
вони вам здаються безглуздими.
ü Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає,
самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
ü Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не
обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і
свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
ü Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби,
оскільки людина, енергія якої скута потребами, рідко досягає висот у
самовираженні.
ü Допомагайте дитині долати розчарування й сумніви, коли
вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку:
нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
ü Поясніть, що не на всі запитання завжди можна відповісти
однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має
навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
ü Допомагайте цінувати в собі творчу особистість. Однак її
поведінка не має виходити за межі пристойного.
ü Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію
до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для
оточення.
ü Учіться та навчайте дітей правильно спілкуватися
ü Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати
і слухати.
ü Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного:
намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запам'ятати художні особливості мови,
мовні звороти.
ü Збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна
робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та
використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що
використовуються в переносному значенні,
ü Намагайся не лише запам'ятати мову оратора, а й прийоми
її побудови.
ü Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не
використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.
ü Стежте за побудовою речень, не вживайте складних
конструкцій.
ü Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усвідомте зміст
тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного
відтінку надати мові.
Немає коментарів:
Дописати коментар