ВСЕ ПРО ВИХОВАННЯ ТА РОЗВИТОК

Більшість батьків погоджується, що бити дітей погано. Але навіть ті, які намагаються уникати фізичних покарань, іноді втрачають контроль над собою та шльопають дітей або ж дають дитині ляпаса. Чому? Може, тому що діти дуже близькі батькам. Ніхто інший своєю поведінкою не може дати нам стільки радості або… завдати стільки прикрощів. Це зрозуміло, що, виховуючи дітей, ми не раз відчуваємо сильні негативні емоції. Але дуже важливо, щоб емоції не керували нашою поведінкою...   Детальніше ...

Рекомендації щодо побудови стилю поведінки з дітьми, що      мають ознаки поведінкових та емоційних порушень                            

                

З неспокійною дитиною:                                                                 • Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.                 

• Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

• Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.

• Пам’ятайте, що істеричні напади найчастіше пов’язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше. 

З конфліктною дитиною:                                                    • Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.                                          • Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об’єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.                          • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.                                                                             • Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.                                         • Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

Із сором’язливою дитиною:                                                  • Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця 

• Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй повну свободу діяльності

 • Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.

• Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитячому парку, кінотеатрі тощо).

Із замкнутою дитиною:                                                          • Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця і знайомити з новими людьми.    

 • Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.

• Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

• Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає все більш замкнутою і відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв’язанні цієї проблеми.

 

З агресивною дитиною:                                                                  • Слід пам’ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде подолано.        • Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допускайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».

• Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти її. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.

З тривожною дитиною:                                                              1. Уникайте змагань і будь-яких видів робіт, що

 вимагають швидкості.                                                                       2.   Не порівнюйте дитину з іншими.                                             3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.                                                                                              4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.                                     5. Частіше звертайтеся до дитини на ім’я.                                   6. Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте у всьому прикладом для дитини. 

7. Не пред’являйте до дитини завищених вимог.                                                                                      8. Будьте послідовні у вихованні дитини.                                                                                                   9. Робіть дитині якомога менше зауважень.                                                                                              10. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.                                                                      11. Не принижуйте дитину, караючи її.